Казино Playboy Club – основний спонсор імперії Х’ю Хефнера

Американська культура в XX столітті завжди опинялася на крок попереду решти світу в плані відкритості та екстравагантності.

Вона задавала тон іншим країнам. Знаковою подією 1953 року стала поява культового журналу Playboy — найкрасивіші дівчата планети потрапили на його сторінки протягом десятиліть. Причому символ кролика приніс успіх не лише видавництву, а й ринку азартних ігор.

  • Американська поп-культура у Лондоні
  • Лондон – азартна столиця Європи
  • Атмосфера клубів
  • Декольте та хвостики
  • Зміна ракурсу
  • Захід сонця імперії
  • На руїнах

Американська поп-культура у Лондоні

1966 року в елітному районі Мейфер відбулася вечірка на честь відкриття нового казино Playboy Club. На заході були присутні багато представників аристократії, включаючи актора Пітера Селлерса, артиста балету Рудольфа Нуреєва та принцесу Лі Радзивілл.

У 1968 році тут відзначили весілля Роман Поланскі та Шерон Тейт. Відвідувачі часто могли насолоджуватися виступами американського співака Семмі Девіса-молодшого, а на танцполі тим часом були зірки рівня британської актриси Джоан Коллінз.

Через кілька років після відкриття Playboy Club виявляється найбільшим і найуспішнішим казино в Європі. У середині 1970 року азартні ігри стають основним джерелом доходу Х’ю Хефнера, дозволяючи екстравагантному видавцеві не просто залишатися на плаву, а кутити з ще більшим розмахом. Якби лондонське казино провалилося, журнал Playboy міг припинити своє існування.

Лондон – азартна столиця Європи

Більшість XX століття казино у Великій Британії було заборонено. Тоді гравці могли робити легальні ставки лише на іподромах та в букмекерських конторах. У зв’язку з обмеженнями велику популярність почали користуватися підпільні казино. А найбільшим організатором нелегальних азартних розваг вважається Джон Аспіналл. У 1958 році його намагалися заарештувати, але він без проблем виграв суд завдяки своєму впливу.

Уряд Великобританії знайшов інший спосіб боротьби з незаконними казино і легалізували азартні ігри 1960 року. З того часу Лондон приковує увагу інвесторів, які бажають дістатися гаманців місцевої знаті. Серед них виявляється і Х’ю Хефнер.

1965-го американський видавець відправляє свого підлеглого Віктора Лоунса до Лондона — той мав знайти відповідне місце для казино. До цього моменту Playboy Club вже працював у Чикаго, Майамі, Новому Орлеані, Сент-Луїсі, Нью-Йорку, Феніксі, Детройті та Балтіморі.

За лондонського клубу почало працювати перше казино Х’ю Хефнера. 1965 року Віктор Лоунс звернув увагу на 10-поверховий будинок за адресою Парк-Лейн 45 вартістю £800 тис. — на нього відкривався шикарний вигляд з готелю Hilton. Хефнер схвалив рішення та оформив довгострокову оренду. У 1966 році на цьому місці з’являється Playboy Club. Вартість грального підприємства оцінили в £1,5 млн.

Висока впізнаваність бренду була його головною фішкою. Всі клуби дотримувалися одного стилю – зображення кролика наносили на килими, картини, фішки, коробки сірників і таке інше. Якщо відвідувач із Чикаго приїжджав до Лондона, він мав почуватися як удома. Х’ю Хефнер домагався подібного ефекту не тільки за рахунок впізнаваного антуражу.

Кожному члену клубу вручали ключик із індивідуальним номером. Він служив своєрідною перепусткою на вході. Усі ключики вішали на дошку із написом «У Playboy Club сьогодні ввечері». Гості відчували себе частиною розкішного шоу, а не просто сторонніми спостерігачами. Все починалося на вході зі знайомої фрази “кролика”:

«Доброго вечора, я твій зайчик Мері. Чи можу я побачити ключик Playboy, будь ласка? Також усі клуби дотримувалися однакової цінової політики та подачі страв. За 50 центів можна було замовити стейк із філе, гамбургер чи будь-який напій.

Спочатку цільову аудиторію входили холостяки. Про це свідчила не лише відкрита форма персоналу, а й облаштування кімнат. На верхніх поверхах розташовувалися квартири та номери для гостей. Вони були обставлені спеціально під самотніх чоловіків на основі інтер’єру Playboy’s Penthouse Apartment.

Дизайн кімнат створювали на основі передбачуваних дій плейбоїв. За задумом авторів холостяк обов’язково повертається у номер із подругою. Два крісла біля входу дозволяють відразу комфортно розташуватися та трохи відпочити після вечора. Дорогою на кухню можна включити романтичну музику. У номері обов’язково мав бути посуд для створення коктейлів — їхній холостяк уже розпиває на дивані разом із дамою, щоб скоротити дистанцію.

У кутку кімнати є кілька книг для обговорення. Щоб змінити атмосферу, гостям дали можливість вийти на балкон. Потім вони могли знову повернутися до закусок та випивки. Головна мета плейбою – дістатися до спальні разом із подругою.

Декольте та хвостики

Майже весь обслуговуючий персонал складався з дівчат. Вони виконували роботу адміністраторів, офіціантів та круп’є. Усі обов’язково носили форму кролика:

  • Корсет.
  • Вушка.
  • Чорні прозорі колготки.
  • Метелик.
  • Комір.
  • Манжети.
  • Хвостик.

Кольори вбрання розрізнялися. «Кроликів» спеціально вбирали у різнокольорові костюми, щоб вони нагадували різні цукерки із коробки

На роботу наймали виключно симпатичних дівчат, але однієї краси не вистачало для тривалої роботи в Playboy Club. Перед тим, як вийти в зал до гостей, усі «кролики» проходили навчання. У середньому на підготовку йшло до 14 днів.

Кожна дівчина отримувала докладну інструкцію щодо роботи ― «Посібник для кроликів». У невеликій книзі описувалися основні правила. Співробітницям забороняли знайомитися з гостями, називати справжні імена та обмінюватися контактами.

У Playboy Club регулярно працювали детективи, які перевіряли персонал, представляючись звичайними клієнтами. Більшість дівчат відмовлялися йти на контакт. Багато в чому це пов’язано із гарною заробітною платою — £35 на тиждень. До цього додавали пільги: перукар, безкоштовне харчування, мануальний терапевт, оплата поїздок та корпоративні вечірки. Не варто забувати і про чайові, які в сумі виявлялися більшими за зарплату.

Але якщо відмовляти клієнтам у знайомстві зможе кожна дівчина, то правильно подавати страви і напої набагато складніше. Знаменитій подачі Bunny Dip доводилося навчатися найдовше. Її вигадали спеціально для того, щоб захистити декольте «кроликів» від зайвої уваги. Дівчина повинна була знаходитися біля столика наполовину і подавати замовлення, нахиляючись назад і залишаючи спину ідеально рівною.