У Європі карти стали дуже популярними і поширилися практично по всіх країнах.
До кожного регіону вигадували самобутні ігри та ендемічні варіації колод. Вони відрізнялися числом листів, а також назвою та зображенням мастей, кількість яких залишалася незмінною: їх завжди чотири.
- Італо-іспанська
Тут у кожному регіоні використали свою колоду з різною кількістю аркушів. У венеціанському варіанті їх було 78, у Болоньї грали із 62 одиницями. У Флоренції налічувалося аж 98 карток. Найпоширеніша італійська ігрова колода складалася з 50 штук. У ній числові значення починалися одиницею, а закінчувалися дев’яткою. Серед старших карт були паж і лицар, король, а також джокер, створений на зразок придворного блазня.
- Німецька
Німецька колода стала трансформацією італо-іспанського шаблону. До XVI століття в ній були король, королева, обер та унтер-офіцер. Потім від жінки відмовилися. Старших карт залишилося чотири: туз, король, два офіцери. На бубновому (бубонцевому) тузі часто зображували кабана. Ще одна відмінна риса німецької колоди — масті різних кольорів. Трефи в ній чорні, піки зелені, серця червоні та бубни жовті.
- Швейцарська
Цей локальний варіант розвинувся із німецького шаблону. Відрізняється насамперед мастями: трефи тут — це жолуді, піки — щити, черв’яка масть — троянди, бубни — бубонці. Колодою грали у північно-східній Швейцарії та Ліхтенштейні.
- Французька
Французи відомі світу не лише як законодавці моди. Завдяки їм колода набула сучасного вигляду. Тут був винайдений паризький шаблон, що складався з туза, короля, пані та валета. У країні вигадали двоголові карти та індекси. Також вперше стали використовувати лише чорний та червоний кольори для позначення мастей.
На відміну від інших варіантів, французькі старші карти мали реальні прототипи. Кожній жінці теж відповідав якийсь історичний образ. Наприклад, пікова – Жанна д’Арк. У деяких варіантах колод вона зображується у вигляді давньогрецької богині Афіни. Бубнова дама – біблійний персонаж Рахіль, черв’яка – Юдіф. Хрестовий валет символізував лицаря Ланселота Озерного, бубновий його брата, Гектора де Маре. Прототипи героїв могли змінюватись, але практично завжди були підписані.
Є версія про біблійне походження мастей. Так, трефи в колоді символізують хрест, на якому був розіп’ятий Ісус. Черви – це серце Христа. Піка – спис, яким протикали його, а бубни – губка, що використовувалася для вгамування спраги Ісуса.
- Сучасна стандартна колода складається з 54 аркушів чотирьох мастей. У них карти дрібної гідності від двійки до десятки, валет, дама, король і туз, два джокери. Варіанти:
- Скорочена колода на 36 аркушів: від шісток до туза.
- Мала на 32 карти: починаючи з сімок.
Яку використовувати колоду залежить від правил гри. Повну вибирають для покеру, скорочену для Дурня. Мала колода найчастіше використовується у преферансі. Для гри в Тисячу, наприклад, потрібні 24 карти від дев’яток до тузів.
Значення карт
Карткова колода є прообразом держави, в якій є король, королева, офіцери (валети) та пересічні громадяни. Перший традиційно у руках тримає символ влади — скіпетр чи державу, і навіть меч. Зі зброєю зображують і валета. У руках у нього може бути меч, шпага, алебарда.
Туз у колоді зображений у вигляді літери А. Традиція прикрашати тузи сягає корінням у XVII століття. Тоді англійський король Яків I видав указ про необхідність друкувати на колоді інформацію про виробника. Її наносили химерно: у вигляді вензелів, символів та літер. Вже за правління королеви Ганни указом запровадили податок за виготовлення карт. На кожній колоді потрібно було ставити гербовий друк, який підтверджував факт сплати податі. Згодом практика наносити знак виробника на тузах поширилася майже всі європейські країни.
Звідси, до речі, походить ще одна легенда. Вважається, що піковий туз обіцяє смерть. Справа в тому, що нечесні виробники часто намагалися підробити гербову печатку, що за законами англійської держави каралося стратою. Звідси і виник взаємозв’язок туза зі смертю.