Покер, блекджек, баккара неможливі без колоди карт.

У них грали монархи та духовенство, купці, ремісники, аристократи та прості люди. Історія виникнення карт, їх еволюція, періодичні заборони азартних ігор з боку держави та церкви лише зміцнили інтерес до цього виду розваг. Хто, коли і як винайшов карткову колоду та які карти використовуються в казино, розповість наш сайт.

• Походження карт
• Які бувають колоди
• Значення карт
• Колоди, популярні в Росії
• Які карти використовуються у казино

Походження карт

Єдиної наукової теорії про те, де і коли винайшли карткову гру, не існує. І така колода, яка звична для сучасних гравців, сформувалася не відразу. Спочатку замість паперових листів використовувалися дерев’яні та металеві плашки, шматочки шкіри та кістяні таблички з малюнками звірів, зброї та монет. Схожі картки для гри зустрічаються як мінімум у трьох стародавніх цивілізацій світу:

• Китай. У рукописах від 886 року нашої ери є згадка про принцесу Тонг Ченг та її гру з листами. Спочатку замість паперу використовували плоскі дерев’яні пластини довгастої форми. Карти, схожі на сучасні, відомі в Піднебесній з XII століття. Також у Китаї було винайдено гру маджонг. За своїм принципом вона віддалено нагадує покер, у ній використовуються кістки трьох мастей із числом від одного до дев’яти.
• Єгипет. У цій цивілізації користувалися тонкими табличками із зображенням предметів, що нагадують сучасні масті. Єгипет вважають батьківщиною карт та тарології. За цією версією, таємниці створення Всесвіту давньоєгипетські жерці зашифрували на скрижалях із чистого золота. Частина зображень з часом трансформувалася в гральні карти, двадцять дві таблички використовуються виключно для ворожіння на таро. Щоправда, наукового підтвердження ця гіпотеза не має.
• Індія. Стародавні карти ганджифу мали овальну форму. На них намальовані тварини, квіти, зброя, предмети побуту, а також бог Шива із різними символами в руках. Ці зображення також віддалено нагадують карткові масті.

У європейських літописах згадка про карти датується XIV століттям. У 1367 році в Берні навіть ввели церковне табу на азартні розваги такого роду, оскільки посланець Папи Римського, що прибув до міста, викрив за партією ченців і вважав це заняття негідним духовенства. За іншою версією, перша колода була намальована при дворі французького короля у 90-х роках XIV століття.

Поширенню карт сприяло те, що вони невеликого розміру та не вимагали спеціального ігрового поля, як шахи, наприклад. Колоду легко було брати у подорож. У кожній країні гру вносили свої нововведення. Спочатку в картах були відсутні пані, замість них використовувався молодший валет.

Звичні гравцям двоголові карти (однакове зображення згори і знизу) з’явилися торік у 30-ті роки ХІХ століття. Їх винайшли, щоби легше було прочитати розклад у себе на руках, не засвітивши його суперникам. До цього фігури малювали на повний зріст.

Ще за тридцять років з’явилися індекси — зображення гідності карт цифрами та літерами. Хоча зараз уже прийнято міжнародну класифікацію. Залежно від країни, індекс може відрізнятися. У російському шаблоні туз позначається великою літерою Т, а західному — А (Ace). Король скрізь має індекс До, а французькому варіанті — R (Roi).